Літературні книги, написані під цікавими псевдонімами, завжди привертають нашу особливу увагу. Нерідко читач замислюється: а чому той чи інший автор узяв собі саме таке вигадане ім’я? Що криється за цими магічними літерами, які вміло приховують справжні ініціали? Безперечно, у кожного псевдоніма є своя історія. Хтось бажав залишатися в тіні, хтось не надто любив своє справжнє прізвище, хтось із допомогою псевдоніму намагався ідентифікуватися з рідним краєм, а дехто цілком небезпідставно намагався сховатися від політичної цензури.
Українські письменники та письменниці з жіночими псевдонімами — досить поширене явище. Краща проза часто написана такими авторами. Одна з них — Олена Пчілка. Вона проявила себе і як письменниця, і як поетеса, і як драматургиня. Багато творів Олени Пчілки адресовані дітям. У такому разі варто відзначити її книжки «Годі, діточки, вам спать!» і «Український дитячий театр». Вони наповнені віршами, оповіданнями, п’єсами та відкривають перед малими читачами цілий казковий неповторний світ. Під псевдонімом творила і донька письменниці Лариса, відома нам як Леся Українка. Вона разом із Тарасом Шевченком та Іваном Франком входить до числа справжніх стовпів вітчизняної літератури. Серед творчості Лесі Українки варто відзначити, зокрема, драму-феєрію «Лісова пісня». Вона сповнена глибоких фольклорних мотивів та має справді магічне звучання. Утім, доробок Українки не обмежується лише тематикою вітчизняної культури й обрядовості. Зверталася письменниця і до тем історії античності, зокрема Давнього Риму. Драма «Руфін і Прісцілла» — це справжній шедевр, здатний буквально зачарувати, та одночасно проводить паралелі із сьогоденням. А в книжці «Драми та інтерпретації» зібрані п’єси Лесі Українки з фаховим аналізом академічних літературознавців.
Коротка проза — книги, які вирізняються лаконічністю і неабиякою глибиною водночас. В українській літературі є легендарна авторка прози, яка, що цікаво, підписувалася цілком чоловічим псевдонімом «Марко Вовчок». Насправді ж звали її Марія Вілінська. У своїх творах вона торкалася перипетій і глибини драматизму жіночої долі. Варто відзначити такі видання як «Емансипантка» та «Маруся. Інститутка». Уміщені в них оповідання й повісті не можуть не вразити.
Зарубіжна проза — книги, які неодноразово перевидаються та мають шалений успіх у читачів. Особливо, коли мова йде про письменника, що творив під псевдонімом «ОʼГенрі». Його роман «Королі та капуста», численні оповідання, повісті та новели розійшлися всім світом. Так, читачів зацікавлює комічна історія двох злочинців-невдах, які спершу викрадають хлопчака-розбишаку з метою викупу, а потім самі не знають, як від нього спекатися. Вона вміщена у книжці «Вождь Червоношкірих». Варто звернути увагу і на збірки письменника «Поросяча етика» та «Останній листок ». Їхні короткі, але такі влучні оповідання демонструють нам цілу палітру емоцій — від щирого сміху до пронизливої драми.