“Вчіться множити у стовпчик та рахувати подумки. Ви ж не будете постійно носити з собою калькулятор!” – ці слова, певне, чув чи не кожен з нас на уроках математики у школі.

Минуло пару десятків років, і тепер у кишені кожного з нас є пристрій, що замінює калькулятор. І не лише його.

Тож ми фактично, вже не уявляємо нашого життя без електронних гаджетів.

                                                                   Середньостатичний молодий українець має нічогенький перелік гаджетів.
Фото stockasso/Depositphotos 

Практично неможливо знайти людей, які не користуються месенджерами, не мають сторінки у Facebook або хоча б електронної пошти.

Однак є й такі, які свідомо відмовляються від гаджетів. Чому? Дізнавалася “Українська правда. Життя”.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ОНЛАЙНУ

У соціальних мережах тепер – усе. Стрічка у Facebook замінила новинні стрічки на сайтах або у газетах, YouTube – телевізор, а популярний сьогодні месенджер Telegram і взагалі вміщує у собі всі можливі формати.

“Не читайте до обіду радянських газет“, – казав герой булгаківського роману “Собаче серце” професор Преображенський. Сучасні покоління ж звикають починати свій ранок з перегляду стрічки у Instagram або читання Telegram-каналів.

Інтернет настільки вріс у наше звичне життя, що для багатьох став згубною, шкідливою звичкою. Тим, від чого неможливо відмовитися.

Ми відволікаємось на повідомлення під час обіду з друзями чи романтичного побачення, заповнюємо хвилини очікування переглядом стрічки новин у Facebook, або перевіряємо пошту, коли нам нудно.

Такі тенденції породжують нові терміни та поняття. Наприклад, номофобія – страх опинитися без мобільного телефона, від англійського “no mobile”, або фаббінг – від англійських слів “phone” і “snubbing”, що позначає зневажливу звичку відволікатися від бесіди зі співрозмовником на мобільний телефон.

                                      Багато людей зараз мають зневажливу звичку відволікатися від бесіди зі співрозмовником
на мобільний телефон. Фото LENblR/Depositphotos


Насправді ж, це просто ілюзія. А бажання все контролювати – не що інше, як невроз, який лише посилюється від того, що більше часу ти проводиш онлайн“, – коментує Ольга Духнич, у колишньому – психолог, а тепер – журналіст.”Залежність від мережі – це теж залежність. Це спроба надмірно контролювати реальність навколо. Здається, що ти все прочитав, в усе вник, все знаєш. А отже, все контролюєш.

Сама Духнич не користується інтернетом на телефоні під час поїздок по місту, заходить туди лише з дому або на роботі.

“Я не маю потреби бути онлайн постійно – нічого важливого не пропущу. В критичному випадку мені зателефонують, в іншому – я просто дізнаються все трошки пізніше“, – розповідає жінка.

Залежність від інтернету – проблема всього світу, і методи боротьби з нею до кінця не визначені.

Приміром, в одній із американських шкіл директорка зобов’язалася виплатити 100 доларів кожному своєму учню, який зможе відмовитися від гаджетів щовівторка протягом усього літа. Загалом – 11 днів.

З’явилося навіть поняття “цифровий детокс”. Тобто період, коли людина свідомо відмовляється від гаджетів, аби відпочити, зануритися у себе, попрацювати або поринути у творчість.

Все більше людей у світі говорять про необхідність визнати технологічну залежність.

                                      Залежність від інтернету – проблема всього світу. Фото Vadymvdrobot/Depositphotos

Він також зазначив, що, на відміну від інших товарів або продуктів харчування, на упаковці iPhone не зазначено нічого про ліміт для його щоденного використання. Та припустив, що над цим варто замислитися.Так, до цього руху, зокрема, долучилися працівники компанії Apple: колишній виконавчий директор компанії Тоні Фаделл у одному зі своїх інтерв’ю заявив, що людство має детальніше вивчити наслідки цифрової залежності та пом’якшити шкідливий вплив цього явища.

Дві великі компанії – інвестори Apple, звернулися до останньої з листом, де повідомили, що зловживання гаджетами може призводити до депресії.

На всьому цьому починають заробляти найбільш винахідливі: автори жіночих журналів та сайтів на лайфстайл-тематику готують матеріали з порадами, як відмовитися від смартфонів та планшетів і пояснюють, навіщо це потрібно.

Створюються спільноти, де можна проводити час поза інтернетом разом із однодумцями, які також “сидять” на цифровому детоксі: йога-табори, туристичні поїздки у гори, танцювальні чи театральні гуртки або корпоративні вечори, де заборонено використовувати цифрові девайси.

Якщо не вистачає духу відмовитися від смартфона самостійно, можна скачати спеціальний додаток, який повністю заблокує ваш пристрій на певний час – півгодини, годину або кілька годин. Проте все ж є люди, які відмовляються від гаджетів свідомо.

“Не раз потрапляла у ситуації, коли, скажімо, збирається компанія людей за вечерею або у кав’ярні, і всі дружно “уходять” у віртуальний вимір. Люди “вимикаються” з “реалу” на ходу, під час перегляду кіно тощо.

Одна подруга, завтикала в телефон і ледь не потрапила під трамвай – її відсмикнув якийсь перехожий. Мене не приваблює ця тенденція“, – розповідає киянка Олена Максименко.

                                      Зловживання гаджетами може призводити до депресії, а інколи й загрожувати безпеці.
Малюнок Sentavio/Depositphotos

Максименко каже: її дратує “інтернетозалежна антиетика”, тож вона сама намагається всіляко уникати такої поведінки. Тому не користується смартфоном, а замість нього має звичайний кнопковий телефон.Дівчина працює журналістом-фрілансером, пише вірші, під час війни на Сході працювала парамедиком-добровольцем у медичному підрозділі “Госпітальєри”.

Для роботи вона знімає на професійну камеру, працює на комп’ютері, а планшет бере з собою лише у відрядження, якщо потрібно оперативно відписувати тексти по роботі.

“Мене не приваблює перспектива бути постійно на інтернет-зв’язку, смикатися від кожного сигналу у месенджері.

Всі мої друзі та колеги знають, що, якщо справа термінова, мені треба дзвонити. Все, що не термінове, чекатиме до моменту, коли я доберуся до комп’ютера“, – додає Максименко.

Співрозмовниця додає, що друзі часто питають, коли вона нарешті купить собі смартфон та “стане нормальною”.

Проте кнопкові телефони подобаються дівчині. Каже, що часто буває у відрядженнях в місцях, де техніку підзарядити практично нема де. Тому основна вимога до неї – витривалість. Кнопкові ж телефони можуть тримати заряд тиждень.

ЕЛЕКТРОННА ДЕМЕНЦІЯ

Зловживання гаджетами також призводить до проблем із пам’яттю. Раніше, до появи мобільних телефонів, чи не кожна людина могла без проблем запам’ятати з десяток телефонних номерів своїх близьких та рідних, аби у разі необхідності подзвонити з телефона-автомата.

Люди тримали в голові домашні та робочі адреси, добре орієнтувалися в місті та швидко знаходили потрібне місце під час мандрівок, маючи на руках максимум паперову карту.

Сьогодні більшість з нас покладається на інтернет та смартфон. Потрібну адресу легше знайти завдяки Google Maps, номери збереже телефонна книга, а про дні народження нагадає сповіщення у Facebook.

Замість того, аби порахувати числа в голові, тепер легше просто відкрити калькулятор, а потрібну інформацію легше загуглити, аніж напружитися та згадати самотужки.

                                        Все більше людей у світі говорять про необхідність визнати технологічну залежність.
Фото Elnur_/Depositphotos

Або – точно знаєш, як звати цього актора, але не силкуєшся згадати, а лізеш у мережу. Мені, не подобається світ, де люди перестають згадувати і рахувати в голові“, – говорить шеф-редактор одного зі столичних інтернет-порталів Ігор Дармостук.”Є маса досліджень про цю, умовно кажучи, “електронну деменцію”: ти знаєш, як помножити цю цифру в голові, але не робиш цього, а рахуєш на електронному калькуляторі.

Чоловік принципово не користується смартфоном, замість цього має кнопкову “Нокію”. Завжди носить із собою невеликий ноутбук та кишеньковий роутер – це дозволяє йому в будь-який момент включитися у роботу незалежно від місцезнаходження.

“Всі знають, що в разі чого мені можна подзвонити або скинути смс. Я не туплю в телефоні весь час, а під час поїздки у транспорті, наприклад, люблю почитати книгу, подумати про щось корисне або, навпаки, безглузде“, – додає чоловік.

Той факт, що сьогодні постійно треба бути онлайн, називає спірним.

Дармостук звертає увагу також на те, що велика кількість месенджерів, створена нібито задля зручності, навпаки заплутує – коли людина є у всіх месенджерах, легко загубити важливі повідомлення, бо не пам’ятаєш, куди саме і хто тобі написав.

Також відволікають нав’язливі сповіщення. Не слід забувати і про аспект безпеки, каже Дармостук: “Все, що створене людиною, може бути зламане іншою людиною“.

Про власний досвід пише також співзасновник компанії New Cave Media, фотограф Сергій Полежака. Рік тому хлопець відмовився від активного користування Facebook. До цього намагався просто видалитися з соцмережі, залишивши лише месенджер для спілкування.

Проте не вийшло: люди, як і раніше, шукали його не через рядок пошуку в самому месенджері, а через загальний пошук Facebook, і – не знаходили. Тож прийшло рішення просо прибрати всі підписки – відписатися від усіх, без винятку.

“Бережіть свої мізки й свій час. Я навряд чи б зміг встигнути все те, що встиг у 2017 році, якщо б не зліз з голки щоденної непотрібної та навіть шкідливої ​​інформації.

Чортова соцмережа вже встигла наламати таких дрів, що все більше і більше людей, які навіть самі з нею працюють, тим чи іншим чином радикально обмежують кількість фастфуд-контенту, який їм підсовують…

За інфо, розвагами, відео, новинами – куди завгодно, тільки далі від безкінечної стрічки-жувачки, що грає на простійших людських слабостях, – написав Полежака на своїй сторінці за рік після початку такої практики. – І не хвилюйся, ніщо ви не пропустите. А якщо і пропустите, то ну й що?”

 

Олександра Горчинська, журналістка, спеціально для УП.Життя

По матеріалам сайту “Українська правда. Життя”